Воскресенська бібліотека
ДО ДНЯ ПАМ"ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ
"МИ- ПАМ"ЯТАЄМО...."
Наші матері......саме ви стали замість чоловіків до станків на військових заводах.
Непомітною була праця жінок, вся увага приділялася бойовим діям на фронті, та й не просили вони ні почестей, ні слави, аби тільки нашим бійцям там, на фронті, було легше....
Саме про нелегку жіночу долю я вам розповім. КОЛОМИТОВА АНТОНІНА ІВАНІВНА.
18-річна Антоніна Рожкіна зустріла війну у полі- косили жито.В той день, 22 червня прибігли хлопчики з села, вигукуючи:"Війна!" Коли Тоня повернулася додому, брата вже забрали на фронт.А Тоню у жовтні 1942 року мобілізували на трудовий фронт, на військовий завод"Кіровець".
Худенька, тендітна дівчинка стала різчиком по металу:привезені з поля бою підбиті танки різали на шматки, переправляючи на метал, щоб знов виготовляти бойову техніку.Робота була дуже важкою і небезпечною. Одного разу дуло з танкової гармати було забито набоями.Тоню чекала смерть, якщо б вона не помітила вибухівку.
Ще страшнішою була смерть від голоду.Працювали і жінки і підлітки по 12 годин, не маючи вихідних.Годували їх супом з кропиви та двома ложками горохової каші на день.Багато людей не витримували, помираючи в цехах заводу, за станком.
Більше трьох років непосильної праці в тилу .Повернувшись додому, коли її побачили рідні, не впізнали у виснаженій, блідій дівчинці свою донечку.
Довге і щасливе, красиве і важке життя прожила Антоніна І ванівна.Вийшла заміж, народила трьох дітей: донечок- Надію, Любов і сина Євгена.
Живе в нашій пам"яті ця дивовижна жінка.Згадуємо і пам"ятаємо !!!!(З архівів Воскресенської селищної бібліотеки)
